Вступ. У зв’язку з гетерогенністю природи мієлодиспластичного синдрому (МДС) тривалість життя і частота трансформації в гостру лейкемію (ГМЛ) у пацієнтів з різними підтипами МДС відрізняється. Це стало поштовхом для дослідження не тільки факторів, які зумовлюють тривалість загального виживання цих хворих, але й виявлення чинників, що впливають на процеси трансформації хвороби в ГМЛ. Однак, незважаючи на тривале дослідження та значні доробки науковців, причини виникнення хвороби та фактори, що сприяють її прогресуванню, на сьогодні до кінця не з’ясовані. Тому дана проблема потребує перманентного дослідження і залишається актуальною в сучасній гематології.

Мета.  Вивчення рівня експресії TNF-α в сироватці крові хворих на МДС РАНБ І в залежності від відповіді на терапію леналідомідом.

Матеріали і методи. Обстежено 39 хворих на МДС РАНБ І групи низького та проміжного ризику (за шкалою IPSS) лікованих леналідомідом, серед котрих було 17 (43,9 %) жінок і 22 (56,4%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 76 ( коливання від 56 до 78 років). Діагноз встановлювався  за критеріями ФАБ класифікації  (з урахуванням змін, запропонованих ВООЗ у 2008 р.) на підставі клінічного обстеження, результатів дослідження зразків периферичної крові та аспірату кісткового мозку (КМ), трепанобіоптату КМ, цитогенетичного, імунофенотипового дослідження клітин КМ та на підставі виключення інших захворювань.

Результати. Аналіз даних обстежених 39 хворих свідчить про наявність взаємозв’язку між рівнями експресії TNF-α та відповіддю на терапію хворих на МДС РАНБ І.

Висновки. Проведене дослідження свідчиnm про наявність взаємозв’язку між вмістом TNF-α в сироватці крові та відповіддю на терапію хворих на МДС РАНБ І, які отримували лікування леналідомідом. Результати дослідження дають підставу для подальшого пошуку нових ланок патогенезу МДС.

Ключові слова: мієлодиспластичний синдром,  цитокіни, TNF-α, бласти, кістковий мозок.