Нацiональна академiя медичних наук України
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології»

Гематологія і переливання крові

ISSN 3083-6875 (Print)

ISSN 3083-6883 (Online)

DOI: https://doi.org/10.33741/0435-1991.42.14

ОЦІНКА РИЗИКУ РОЗВИТКУ АУТОІМУННИХ ГЕМОЛІТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДИФУЗНИМИ В-ВЕЛИКОКЛІТИННИМИ ЛІМФОМАМИ

Мироненко Г.А.1, Тимошенко У.В.1, Сівкович С.О.1,  Сергутіна С.Ю. 1, Гаркава К.Г.2

1 ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ, Україна

2

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

Резюме

Вступ. Дифузна В-великоклітинна лімфома (В-ДВКЛ) донедавна вважалася рідкісним гістопатологічним підтипом, пов’язаним з аутоімунною гемолітичною анемією, клініко-патологічні особливості якого ще не повністю з’ясовані. Ряд досліджень останніх років свідчать про істотну поширеність проблеми аутоімунного гемолізу у цієї групи пацієнтів, що потребує більш глибокого її вивчення та аналізу.

Мета. Визначити частку хворих на дифузною В-великоклітинною лімфомою з імуногематологічними ознаками аутоімунного гемолізу, дати серологічну характеристику виявлених антитіл та оцінити їх взаємозв’язок із ступенем агресивності лімфоми, наявністю мутацій генів BCL-2, BCL-6 та C-MYC. 

Матеріали і методи. Обстежено 32 пацієнти з В-ДВКЛ. Стадія ІА діагностована у 10 осіб (31 %), ІЕ – у 4 осіб (12,5 %), ІІА – у 4 осіб (12,5 %), ІІІА – у 4 осіб (12,5 %), ІVА – у 9 (28 %) осіб; у 1 пацієнта спостерігали рецидив В-ДВКЛ. В першій лінії лікування застосовувались схеми R-CHOP, R-CHOEP, в другій лінії терапії – схема R-DHAP. Використано методи: гематологічний (загальний аналіз крові), імуногематологічні (гелевий мікрометод, Bio-Rad, США), імуногістохімічні (виявлення біомаркерів BCL-2, BCL-6 та C-MYC в пухлинних клітинах).

Результати. Аутоімунні гемолітичні реакції виялено у 25% обстежених хворих на В-ДВКЛ. Виявлено весь серологічниий спектр антитіл у низькій концентрації та з невисоким ступенем активності, що дає підстави оцінити ступінь ризику гемолізу як низький. Виявлені антитіла асоціювалися із анемією у 25% випадків. Наявність комплементарного типу аутоімунних реакцій або складної комбінації антиеритроцитарних антитіл різних серологічних типів та температурного оптимуму дії асоціювалися із прогресією захворювання.

Висновки. Аутосенсибілізація може бути передумовою розвитку вторинного аутоімунного гемолізу у хворих на В-ДВКЛ. Сучасні протоколи лікування хворих на В-ДВКЛ зазвичай попереджують розвиток активного гемолітичного процесу при наявності аутоантитіл. Наявність анемії, належність пацієнтів до осіб старшого середнього, похилого та старечого віку, рефрактерність до лікування  можуть вказувати на можливість аутоімунної гемолітичної компоненти.

Ключові слова: аутосенсибілізація, дифузна В-великоклітинна лімфома, аутоімунні антиеритроцитарні антитіла.

Повний текст та додаткові матеріали

Повний текст безкоштовно: PDF