Вступ. Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) продовжує поширюватися світом, викликаючи серйозні занепокоєння через вплив на більшість органів  та систем, довгострокові наслідки та рівень смертності. Пацієнти похилого віку або із такими супутніми захворюваннями, як діабет, серцево-судинні та респіраторні захворювання, ожиріння, хронічна хвороба нирок і онкологічні новоутворення, мають вищий ризик важкого перебігу та смертності при інфікуванні SARS-CoV-2. Хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) є найпоширенішою формою лейкозу, що зустрічається у дорослих, і характеризується імунодефіцитом, пов’язаним із захворюванням і лікуванням. Зміни вродженої імунної системи включають дефектну функцію нейтрофілів, природних клітин-кілерів і зниження активності комплементу. З боку адаптивної імунної відповіді визначається дефіцит клітинно-опосередкованого імунітету з гіпогамаглобулінемією, пригніченням функції Т-клітин і дефектами антитілозалежної клітинної цитотоксичності. Враховуючи комплексну імунну дисфункцію, можна легко припустити підвищений ризик тяжкого перебігу інфекції SARS-CoV-2 у пацієнтів із ХЛЛ, як у нелікованих, так і у тих, яким проводиться терапія.

Мета. Оцінити фактори ризику тяжкого перебігу та з’ясувати вплив вакцинації від COVID-19 на перебіг коронавірусного захворювання у пацієнтів з ХЛЛ.
Матеріали і методи. Дослідження включало 54 пацієнти з ХЛЛ та коронавірусним захворюванням, підтвердженим шляхом виявлення РНК вірусу SARS-CoV-2 методом полімеразної ланцюгової реакції. Діагноз ХЛЛ встановлювали на основі клінічних даних, результатів гемограми та імунофенотипування лейкоцитів. Усі включені пацієнти надали письмово оформлену інформовану згоду, схвалену комітетом з медичної етики. Загальний аналіз крові виконувався на автоматичному гематологічному аналізаторі «Sysmex KX-21» (Японія). 

Результати. Середній вік пацієнтів становив 68 років, із них 33,3% складали пацієнти старше 75 років. Більшість (68,5%) були чоловіками. Загалом 35,2% (19 з 54) пацієнтів мали легкий перебіг COVID-19, тоді як 64,8% (35 з 54) пацієнтів були госпіталізовані (26 із них мали перебіг середньої тяжкості, а 9 – тяжкий). Вакциновані були 73,7% пацієнтів з легким перебігом коронавірусного захворювання, 46,2% пацієнтів з перебігом середньої тяжкості та 33,3% пацієнтів, які мали тяжкий COVID-19. 35 хворих (64,8%) ніколи не отримували лікування ХЛЛ, тоді як 19 (35,2%) отримували принаймні одну лінію терапії. У 9 пацієнтів розвинулася тромбоцитопенія середнього чи важкого ступеня, а у 3 – тромбоз артерій чи вен. 7 із 35 пацієнтів, які лише спостерігалися щодо ХЛЛ, через 3-6 місяців після інфікування вірусом SARS-CoV-2 мали прогресування хронічного лімфолейкозу та потребували специфічного лікування. Вік більше 75 років та коморбідні патології були пов’язані з ризиком тяжкого перебігу коронавірусної хвороби у пацієнтів з ХЛЛ (p < 0,05). Наявність вакцинації від COVID-19 виявилася асоційованою з легким перебігом (p < 0,05).

Висновки. Пацієнти з ХЛЛ мають комплексні порушення як гуморального, так і клітинного імунітету, що відображається гіпогамаглобулінемією, якісними та кількісними дефектами В- і Т-клітин, CD4+ лімфопенією і вродженою імунною дисфункцією. Cупутні захворювання та вік старше 75 років асоціювалися з підвищеним ризиком тяжкого перебігу COVID-19, тоді як тактика ведення пацієнта з ХЛЛ не впливала на перебіг COVID-19. Відсутність вакцинації від COVID-19 є фактором ризику тяжкого перебігу захворювання у хворих ХЛЛ. Особливо важливим є контроль гемограми та перебігу коронавірусного захворювання у даних пацієнтів, оскільки зростає ризик розвитку імунної тромбоцитопенії.

Ключові слова: хронічний лімфолейкоз, імунітет, COVID-19, імунна тромбоцитопенія.