Вступ. Бактерії роду Staphylococcus є умовно-патогенними мікроорганізмами, які мають високий патогенний потенціал, продукуя ряд ферментів агресії, що  надає стафілококу пріоритетної можливості конкурувати у мікробіоценозах та за певних умов викликати інфекційно-запальні ускладнення у пацієнтів. Хворі на лейкемію не є винятком. Останнім часом широке застосування з профілактичною та лікувальною метою отримали пробіотики. Застосування пробіотичних препаратів для запобігання дисбактеріозу та корекції складу мікрофлори біотопів у хворих на лейкемію має велике значення для  профілактики та ранньої діагностики інфекційних захворювань, що беспосередньо впливає на цілеспрямоване превентивне та етіотропне лікування цих пацієнтів. Дослідження вливу стартерних культур пробіотичних препаратів на мікрофлору біотопів хворих на лейкемію, у тому числі і на патогенний потенціал стафілококів, що впливає на ризик виникнення інфекційно-запальних ускладнень, є актуальним.

Мета. Дослідити вплив пробіотичних культур на патогенні властивості стафілококів, що були ізольовані зі слизових оболонок носової порожнини та зіву хворих на лейкемію, у динаміці прийому пробіотичних препаратів.

Матеріали і методи. Досліджено патогенні властивості 29 штамів мікроорганізмів роду Staphylococcus, що були  ізольовані зі слизових оболонок зіву та носової порожнини хворих на лейкемію, у динаміці прийому бікомпонетного або полікомпонентного пробіотика, до складу яких переважно входили лакто- та біфідобактерії. Визначали наявність у стафілококів наступних ферментів агрессії: лецитинази, плазмокоагулази, фосфатази, гемолізинів, фібринолізину та лізоциму, за загальноприйнятими методиками.

Результати. Протягом періоду дослідження виділені штамів S. aureus і S. epidermidis продукували ферменти патогенності. У динаміці прийому пробіотиків спостерігали зниження частоти виявлення у S. aureus фібринолізину від 42,9 % до 33,3 % та плазмокоагулази від 85,7 % до 66,7 %, у S. epidermidis фібринолізину від 69,2 % до 50,0 % і фосфатази від 92,3 % до 83,3 %. Окрім цього, відзначали підвищення кількості штамів золотистого стафілококу з гемолітичною активністю та епідермального з такими ферментами  агресії, як лізоцим та гемолізини.

Висновки. Показано наявність патогенних властивостей у штамів S.aureus і S. epidermidis, що були ізольовані зі слизових оболонок зіву та носової поражнини хворих на лейкемію, від 23,1 % до 100 %. На фоні вживання пробіотиків виділені штами стафілококів втрачають або підвищують синтез деяких факторів агресії. Позитивним ефектом є втрата здатності продукувати окремі ферменти патогенності: S. aureus – плазмокоагулазу (19,0 % штамів) та фібринолізин (9,6 %), S. epidermidis – фосфатазу (9,0 %) та фібринолізин (19,2 %), що послаблює вірулентніть стафілококів і може сприяти зниженню ризику виникнення інфекційно-запальних ускладнень стафілококової етіології у хворих на лейкемію і, як наслідок, позитивно вплинути на перебіг лікування цих пацієнтів. 

Ключові слова: лейкемія, носова порожнина та зів, стафілококи, патогенні властивості, пробіотики.