Вступ. Відомо, що у пацієнтів з гострою коронавірусною хворобою спостерігається протромботичний та гіперкоагуляційний стани, проте  потенційні довгострокові зміни в системі гемостазу не вивчені. Після одужання, у багатьох хворих, які перенесли COVID-19, досить часто спостерігаються гемостазіологічні порушення протягом 27-49 тижнів. Найчастіше хворі звертаються до лікаря у зв’язку з тим, що у них виникають кровотечі, різноманітні шкірні крововиливи та тромбози. При ретельному обстеженні у таких пацієнтів виявляються порушення в системі гемостазу, що може бути причиною розвитку постковідного синдромому із SARS-CoV-2-ассоційованоїю ендотеліальною дисфункцією та мікроангіопатією. 

Мета. Дослідити зміни показників системи гемостазу у хворих, що перенесли COVID-19, для виявлення діагностичних критеріїв підтвердження постковідного синдрому.

Матеріали та методи. Обстежено 45 хворих, які перенесли COVID-19 (серед них 25 жінок та 20 чоловіків, хворі віком від 18 до 82 років). Діагноз у всіх пацієнтів, котрі були включені в дослідження, було підтверджено методом ПЛР. Для оцінки стану гемостазу визначали показники D-димеру, фібриногену, протромбіновий час (ПЧ), тромбіновий час (ТЧ) та активований частковий час тромбопластину (АЧТЧ) в плазмі крові хворих.  

Результати. В результаті аналізу клінічних проявів у хворих, які перенесли COVID-19, частіше реєструвалися тромботичні ускладнення, ніж геморагічні. У 16 пацієнтів з геморагічними ускладненнями було виявлено зміни в первинній ланці гемостазу, показники плазматичного гемостазу були в межах референтного інтервалу. Встановлено, що у переважної більшості пацієнтів виявлено підвищення показників D-димеру (у 37 хворих), складаючи у середньому 1,48 ± 0,9 мкг/мл. У 8 хворих D-димер визначався у межах норми (0,41 ± 0,1 мкг/мл), незважаючи на наявність клінічних проявів порушень в системі гемостазу. Підвищення значень фібриногену (від 360 мг/дл до 673 мг/дл)  констатовано у 39 пацієнтів, що в середньому становило 526,5 ± 10,9 мг/дл. Крім того, АЧТЧ був збільшений у 5 пацієнтів (від 35,7 до 37,0 сек), ПЧ – у 7 осіб (від 16,6 до 18,2 сек). Ізольоване збільшення кількості D-димеру і фібриногену без істотних змін ПЧ і АЧТЧ через 6 місяців і більше після перенесеного COVID-19, за умови виключення у таких пацієнтів  онкологічних захворювань та будь-яких запальних процесів, можна віднести до ознак постковідного синдрому. 

Висновки. Зміни системи гемостазу, що виявлялися в період захворювання COVID-19, можуть зберігатися 12 місяців і більше після одужання. У пацієнтів після перенесеного COVID-19 гемостазіологічні порушення можуть вперше виявлятися через тривалий час (12 місяців і пізніше). Протромботичні зміни в системі гемостазу реєструються частіше, ніж гіпокоагуляційні, та можуть призводити до загрозливих тромботичних ускладнень у пацієнтів, які перенесли COVID-19. Важкість перенесеного COVID-19 у гострому періоді не завжди корелює з виявленими гемостазіологічними порушеннями. Показники D-димер і фібриноген являються важливими критеріями для діагностики або підтвердження постковідного синдрому. Контроль рівня ПЧ, АЧТЧ та ТЧ є необхідним для пацієнтів, які перенесли COVID-19 для диференціації інших патологій. 

Ключові слова: COVID-19, D-димер, тромбоз, фібриноген.