Вступ.  Хронічна мієломоноцитарна лейкемія (ХММЛ) – клональний процес, обумовлений трансформацією на рівні поліпотентної стовбурової кровотворної клітини, який характеризується сукупністю мієлодиспластичних/мієлопроліферативних ознак. ХММЛ діагностується переважно у осіб похилого віку (73–75 рр.) чоловічої статі (1,5–3:1). Частота виникнення захворювання становить біля 4 випадків на 100 000 осіб. Захворювання  прогресує повільно, ризик розвитку бластної кризи становить 15 % протягом 3-5 років з моменту встановлення діагнозу, за умов дії певних несприятливих чинників трансформація може відбутись значно швидше, іноді блискавично.  

Мета: вивчити особливості клініко-морфологічних показників периферичної крові та кісткового мозку хворих на ХММЛ з урахуванням перебігу захворювання та наявності в анамнезі контакту з іонізуючим випромінюванням.

Матеріали і методи. Проведене загальноклінічне обстеження та морфологічне дослідження показників периферичної крові і кісткового мозку хворих на ХММЛ, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, у співставленні з неопроміненими пацієнтами в динамці перебігу захворювання.

Результати та їх обговорення. Вивчення показників загальноклінічного обстеження та морфологічного дослідження показників периферичної крові і кісткового мозку хворих на ХММЛ, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, не виявило суттєвої різниці порівняно з пацієнтами, опроміненими в межах природного радіаційного фону. Кореляційний аналіз свідчить про тісний зв’язок дози опромінення з показниками, які характеризують анемічний синдром, та залежність тривалості перебігу захворювання від клінічних особливостей (ступінь спленомегалії, кількість лейкоцитів периферичної крові) у пацієнтів, які зазнали дії іонізуючого випромінювання (ІВ) внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тривалість ХММЛ неопромінеих хворих корелювала з кількістю лейкоцитів периферичної крові. Результати кластерного аналізу підтверджують наявність тісних зв’язків між клініко-лабораторними показниками обстежених хворих на ХММЛ (опромінені, неопромінені особи). 

Висновки. Для пацієнтів з групи ХММЛ, які зазнали дії ІВ, виживаність в кінці терміну спостереження становила 46,8 %, у неопромінених – 26,2 %; вірогідна різниця (р<0,05) щодо виживаності встановлена, починаючи з 2-го року нагляду.

Ключові слова: хронічна мієломоноцитарна лейкемія, периферична кров, кістковий мозок, іонізуюче випромінювання, аварія на Чорнобильській АЕС.